-
-
Вибір розміру та форми
-
Особливості конструкції димовідводу
-
Рекомендації з будівництва димаря
-
Перелік найнебезпечніших помилок
-
Вимоги до конструкції
-
Порядовка димаря
Правильно розроблена схема димаря та його конструкція мають дуже важливе значення. Якщо неправильно розрахувати висоту труби, піч почне диміти, а все навколо вкриється шаром сажі й кіптяви. Будь-якій опалювальній печі чи каміну потрібен відвід повітря, насиченого продуктами згоряння.
Щоб система опалення працювала без проблем, потрібно правильно збудувати цегляний димар для каміна. Це запорука комфорту й безпеки.
Від правильного проєктування й спорудження димаря залежать витрати палива, чистота повітря в приміщенні, пожежна безпека та співвідношення виробленого й втраченого тепла. Створюючи канал для відведення продуктів згоряння, потрібно враховувати всі будівельні норми, передбачені для встановлення камінів.
Головна характеристика димаря — матеріал, з якого його виготовлено. Останнім часом популярності набувають димарі з нержавної сталі з невеликим вмістом молібдену. Для печей і камінів, у яких димові гази не мають підвищеної кислотності, успішно використовують і цеглу.
Вибір розміру та форми
Будова типової цегляної димарної труби.
Оптимальною формою димаря вважають циліндричну. Що більше перешкод через кути зустрічає дим на шляху, то складніше йому проходити й то більше сажі осідає на стінках. Розміри димаря визначаються висотою та діаметром конструкції. Діаметр розраховують з урахуванням потужності обладнання, кількості перешкод на шляху диму та ширини вхідного отвору. Висоту визначають за будівельними нормами, висотою будівлі, типом даху та розмірами сусідніх споруд.
Під час проєктування потрібно врахувати вимоги до всіх горизонтальних ділянок цегляного димаря каміна. Їхня довжина не має перевищувати 1 м, адже тепле повітря рухається переважно вертикально, а не горизонтально. Якщо не дотриматися цієї вимоги, тяга буде слабкою, а на цій ділянці інтенсивно осідатиме сажа.
Особливості конструкції димовідводу
Складові цегляної труби.
Під’єднати котел або камінну топку до цегляного димаря часто заважає невідповідність діаметрів. У такому разі потрібно використати перехідник-редуктор. Місце з’єднання димаря з обладнанням обробляють спеціальним герметиком. Наступні труби димаря монтують у напрямку руху конденсату, розширенням догори. Так конденсат не потрапляє на зовнішні стінки труби.
Цегляний димар потрібно зводити відповідно до проєкту. Для кожного каміна передбачене окреме пошарове мурування. Під час будівництва слід звести до мінімуму нерівності внутрішніх стінок і стежити за герметичністю конструкції.
Якщо в будинку є старий цегляний димар, придатний для газового котла, спершу потрібно виконати гільзування. Для цього всередину старого димаря встановлюють трубу з кислотостійкої сталі, залишаючи між нею та кладкою технологічний зазор. У конструкціях димарів часто використовують трійники: потрібно враховувати кути відведення й передбачити ревізійні дверцята.
Правильно виконана ізоляція димаря забезпечує його безпеку й безпеку всього будинку. Утеплення пришвидшує прогрівання труби та зменшує утворення конденсату. Ізоляція захищає конструкцію, якщо цегляна труба проходить поруч із горючими матеріалами. Під час прокладання димаря крізь перекриття потрібно дотримуватися протипожежних норм, які залежать від температури труби й матеріалу перекриттів.
Найкраще оздобити поверхні стелі й стін біля каналу димаря лише негорючими матеріалами. Інакше їх доведеться закрити металевими листами з прошарком негорючого матеріалу.
Частину труби димаря, що виходить назовні, захищають від вітру й додатково закріплюють. Дефлектори, флюгери та сітки оберігають від сміття й опадів. Якщо для печі чи каміна ковпак є звичним елементом, то його відсутність на газовому обладнанні порушує вимоги безпеки.
Рекомендації з будівництва димаря
Під час мурування димового каналу потрібно дотримуватися належних кутів димаря: це посилить тягу й захистить від потрапляння води.
Помилки під час будівництва димаря можуть мати дуже серйозні наслідки. Тому важливо дотримуватися всіх технічних вимог і будівельних норм. Наслідки неправильного проєктування бувають різними: від дорогого перероблення до пожежі чи отруєння продуктами згоряння.
Під час будівництва цегляного димаря не рекомендується використовувати матеріали, не призначені для цього (наприклад, алюміній чи азбест). Зміна діаметра димаря під час експлуатації без допомоги фахівця значно знизить ефективність системи. Навантаження на основу димаря в жодному разі не має перевищувати межу, за якої в будинку можуть початися руйнівні процеси.
Об’єднувати кілька установок в одну систему димовідведення можна лише після інженерних розрахунків, виконаних профільним фахівцем.
Перелік найнебезпечніших помилок
Послідовність мурування цегляного димаря.
До таких помилок належать:
-
Недостатня теплоізоляція димаря, що спричиняє займання й обвуглення прилеглих матеріалів.
-
Захист двох або кількох каналів одним спільним ковпаком. Унаслідок цього порушується вентиляція, а дим потрапляє до будинку.
-
Самовільний ремонт і перебудова без попередніх спеціальних розрахунків.
Спорудити правильний і технічно безпечний цегляний димар — непросте завдання. Кожен випадок унікальний і має свої особливості. Тому варто консультуватися з фахівцями принаймні під час розроблення проєкту димаря для каміна.
Вимоги до конструкції
Висота димаря залежить від відстані до коника даху.
-
Не можна облаштовувати в приміщенні примусову витяжну вентиляцію без відповідної припливної вентиляції.
-
Не можна відводити дим у вентиляційні канали, на яких установлені вентиляційні решітки.
-
Каміни потрібно розміщувати біля внутрішніх перегородок і стін із негорючих матеріалів. Димові канали слід прокладати в зовнішніх стінах із негорючого матеріалу та за потреби утеплювати зовні, щоб уникнути конденсату з відведених газів. Якщо немає стін, у яких можна розмістити димові канали, для відведення диму використовують корінні або насадні димові труби.
-
Для кожного каміна потрібно передбачити окремий канал або димову трубу. До однієї труби дозволено приєднувати два каміни, розташовані на одному поверсі. У місці з’єднання потрібно встановити роздільну перегородку завтовшки 12 см і заввишки щонайменше 1 м від нижнього стику труб.
-
Якщо камін використовуватиметься для інтенсивного обігріву, можна приєднати трубу-радіатор — спеціальний пристрій із пластинами, що збільшує площу тепловіддачі. Інтенсивність горіння регулюють за допомогою повітрообміну або заслінки (шибера).
-
Дим із каміна потрібно відводити найпростішим шляхом. Оптимально збудувати вертикальний димар заввишки понад 6–7 м або складнішу конструкцію з відводами під кутом не менше ніж 45°. Якщо використовується коліно, для зручного подальшого чищення встановлюють трійник.
-
Крім форми, важливі належна теплоізоляція та місце прокладання димаря. Дим нагріває трубу, тому всі перекриття й стіни потрібно захистити від займання. Якщо багатошаровий димар проходить поруч із деревом або пластиком, їх ізолюють матеріалами на основі базальту. Ділянку проходження димаря також захищають від холоду. На його кінці встановлюють флюгер або ковпак.
Для спорудження цегляного димовідводу каміна знадобляться: цементний розчин і ємність для нього, цегла, комплект димарних труб із потрібними елементами, свинцеве полотно або самоклейні алюмінієві стрічки, інструмент для розшивання швів, кельма, вимірювальні інструменти (рулетка, будівельний рівень, косинець), щітка, молоток, драбини та лопата для подавання розчину.
Порядовка димаря
Етапи мурування димаря.
Самостійне спорудження димаря для каміна потребує особливої ретельності. Розчин слід перевіряти руками, щоб у ньому не було сміття та дрібних камінців. Кожен ряд цегли потрібно звіряти з порядовкою на кресленнях до проєкту. Щоб уникнути перепадів температури й руйнування цегляної кладки від перегрівання, обрамлення каміна не має торкатися зовнішніх стінок.
Для камінів найчастіше використовують насадну трубу, що продовжує витяжний отвір каміна. Внутрішню частину димовідводу мурують на глиняно-піщаному розчині. Спочатку потрібно викласти основу труби — щонайменше 3–4 ряди цегли. Внутрішній переріз димового каналу має відповідати потужності каміна.
У місці проходження труби крізь стельове перекриття потрібно влаштувати протипожежне розширення — розпушку. Трубу розширюють, зсуваючи цеглу на чверть її ширини до зовнішнього краю. Основа розширення має збігатися з поверхнею стелі. Товщина розпушки — не менше ніж 50 см. Якщо вона тонша, розширення по всьому периметру потрібно обкласти листовим азбестом або іншим негорючим матеріалом.
- Принцип роботи правильно сконструйованого димаря.
Після завершення перекриття в проміжку між обрешіткою даху та підлогою горища викладають основний стояк. Його розміри мають бути такими самими, як у шийки біля основи.
Подальша схема мурування цегляного димаря має передбачати ще одне розширення труби з боку вулиці — видру. Вона захищає горище від опадів, які можуть проникнути крізь щілини між покрівлею та трубою.
- труби
Пам’ятайте: для зовнішнього мурування цегли до розчину потрібно додавати воду й цемент.
Димар потрібно встановлювати строго вертикально; його внутрішня поверхня має бути ідеально рівною, без виступів. Якщо передбачено відхилення, воно не має перевищувати 1 м убік. На шляху труби не повинно бути перешкод. Димарі двох камінів на одному поверсі можна вивести в один канал. Для цього в каналі облаштовують роздільну перегородку завтовшки в пів цеглини й заввишки не менше ніж 75 мм.
Димар каміна має бути значно вищим за димар печі, оскільки під час горіння камін споживає більше повітря. Щоб зменшити втрати тепла, стінки димаря мають бути достатньо товстими. Зовнішню холодну стіну мурують завтовшки в цеглину, а всередині приміщення можна — у пів цеглини. Якщо димова труба проходить крізь дерев’яні стіни, її слід пропускати лише через металевий або азбестоцементний лист.
Найкращою формою перерізу димової труби є кругла. Прямокутна й квадратна форми гірші, адже в кутах накопичується сажа, яка перешкоджає руху газів. Оптимальний переріз димаря становить 1/10, 1/15 або 1/12 розміру внутрішнього топкового отвору. Для облаштування димарів найкраще використовувати керамічні або азбестоцементні труби.
У продажу є готові комплекти димарних труб. До них входять комірні плити для облицювання, стандартні блоки, захист верхньої частини труби та інші потрібні елементи. Монтаж починають із встановлення першого блока на верх конструкції. Цементний розчин наносять у місці з’єднання труби з димозбірником. Пази цього блока мають бути спрямовані чітко догори. Усередину вставляють перший блок футерування розширеною частиною догори.
